ART-INFO

БезТБфобія

оповідання



Почалося все з невинного дзвінка одного старого клієнта. Клієнтувався він у мене вже років з п'ять і нав'язливі дзвінки його стали чимось близьким до шкідливої звички.

-- Куди поділися оті мої улюблені канали, що стояли в списку 24 і 25? Їх немає вже два дні! - Голос перелякано-обурено-напружений, він постійно викликав роздратування, особливо через те, що певність його в тому, що я знаю напам'ять перелік його улюблених каналів і достовірне їхнє розташування, була майже святою.

-- Які канали?! - питаю я (роздратованість приховати не вдається).

Він називає канали і я довго й безнадійно починаю пояснювати куди і чому вони зникли і як їх можна повернути. Зійшлися ми на тому, що він принесе тюнер на перешивку - і справі кінець.

З величезним полегшенням поклавши слухавку, я роблю собі чай і вмикаю ТБ на каналі новин. Дзвонить дружина, вона затримується, в неї невідкладна операція (працює вона помічником хірурга). Що зробиш? Я розумію, я теж хірург, тільки трохи в іншій області. Вона рятує людей, а я - вкрай необхідні людям предмети, без яких вони не уявляють свого життя. До цих предметів відносяться телевізори, тюнери, відео- і аудіо-програвачі і таке інше. В мене теж є свій хірургічний кабінет з окремими відділеннями для розтину, реабілітації, накладання швів і шокової терапії. Мої любі апарати-пацієнти піддаються пересадженню органів, ампутуванню і нарощуванню майже щодня.

Це досить кумедно, що ми з дружиною такі собі різноманітні і необхідні у своєму роді хірурги. Я навіть жартома запропонував їй якось створити спільну кабінку для реабілітації клієнтів, телевізори чи тюнери яких не вдалося полагодити. Ми довго сміялися з цього... до тепер. Останнім часом, ми пересвідчувались в тому, що такі небезпечно хворі, невиліковні люди-ТБ-маніяки існують не тільки в уяві, але і в дійсності. Проте дружина легко з'їхала, що психіатрія - не її парафія. «Не моя, тим більше - відгризнувся я, - а мені весь час надокучають! Не можу ж я взяти на пів ставки асистента-психіатра!»; «Чому не можеш? - відверто-наївно запитала моя друга половинка, - це буде прогресивне відкриття в науці, на основі якого можна досліджувати нове розгалуження людського мозку». Вона дійсно запалилася цією ідеєю... а я... став частіше ігнорувати хворі пориви надокучливих клієнтів.

А потім мені стали надзвонювати по вихідних, на світанку, вечорами, ночами, аж до тих пір, поки мені самому не стала потрібна психіатрична допомога. Я почав бачити уві сні жахи, скрикувати вислови на зразок: «Червона кнопка зліва, потім ок!» «Що ок? - сонно перепитував хтось»; «Кнопка ок, потів пересуваємо канал з 20 номера на 40-й» - «Для чого?»; «Заходимо в меню, редагуємо канал... я забув ключ, треба зайти в інтернет... заодно... закажу мікросхеми, закінчились...» - «Що?! Прокидайся! Що ти верзеш?!»; «Він не прокинеться. Він мертвий. Похорон завтра... треба шукати новий...» - «Який похорон?! Це сон! Це просто сон» - прокидаюся від того, що хтось щосили трусить мене за плечі. Бачу рідне обличчя коханої, чую запах валеріанки, п'ю, засинаю...

Моїй дружині почали набридати мої нічні викрики і вона почала мені давати заспокійливе щовечора. Органи тюнерів і телевізорів марилися і вдень і вночі, мало того, вони були закривавлені, наче справжні трупи... Їхні тіла наводили страх... і ще постійні щоденні панічні дзвінки переляканих клієнтів. Хтось не міг жити без телевізора так, як я без обіду, хтось так, як я без сигарети, а хтось навіть так, як я без приємного тяжіння мого рідного і незамінного гаманця.

Дзвонить позавчора одна жінка, з істеричними нотками в голосі повідомляє, що телевізор нічого не показує і вона не знає, що сталося. Я хотів перекласти обов'язковий візит до неї на потім, але почувши ридання в слухавці, вимушений бігти щосили якнайшвидше (несправність телевізора/тюнера загрожує здоров'ю клієнтки). Я мчуся як шалений рятувати хворий апарат (і його хвору хазяйку), а виявляється, що вона всього-на-всього переплутала кабелі і з'єднала не те що треба:

-- Як так сталося?

-- Вибачте, син дивився dvd, я переключала...

-- Для чого? Це можна дивитися почергово,  просто натиснувши оцю чарівну кнопочку...

-- Справді? Головне, не забути...

О, Господи!

Того ж дня подзвонив чоловічок, якому терміново (по можливості) треба було перешити тюнер:

-- А чи не з'явилося у вас чогось новенького? - солодко запитав він (очевидно, тисяча з лишнім каналів встигла йому вже набриднути) - А то зовсім нема що дивитися (тисяча з лишнім каналів не рахується).

-- 2-3 канали я можу дописати, заносьте тюнер...

-- О, дякую! Можна через хвилину? Я біля вашого дому?

-- Та невже? Мені шкода, але я не вдома...

-- А де? А можна залишити?

-- Приїжджайте за такою адресою... я на роботі.

-- Через десять хвилин у вас, дякую.

В той день дзвонили й інші клієнти, одним треба було якийсь канал прописати, одним - виписати з славнозвісного комунального помешкання під назвою «Тюнер». Дзвонив дядько з голосом ситого бика, який чемно питав, чи не можна, випадково, примножити Х-вих каналів, бо вже існуючі він встиг передивитися в доль і в поперек. Нарікання його були смішними:

-- Там одне й те саме крутять по кругу. Вже набридло. Хочеться чогось нового...

-- Нічим не можу зарадити. - Відказую я, тамуючи сміх, - не я подаю трансляцію...

Після нього подзвонила тітонька:

-- Будьте ласкаві, мені би більше релігійних каналів, якщо можна.  А ті, вульгарні, гидотні взагалі зітріть. В мене є дочка, не хочу, щоб їй попалися на очі...

-- Там є функція батьківського кодування...

-- Ви краще взагалі зітріть....

-- Добре.

Сьогодні взагалі жах просто. Не встиг я зварити собі каву, налити її в чашку і запалити цигарку, як подзвонили четверо за цей незначний період. І в кожного свої проблеми. У того щось зникло, тому щось добавити, у іншого - все здохло, чи тюнер, чи телік - не ясно, а може й все зараз. Гроші - це чудово, але безнадійний люд починає дратувати...

Тільки я підніс каву до губ, дзвонить телефон:

-- В мене вже дві години як не включається тюнер. Ви не могли б до мене приїхати? ...  Коли? ... Після обіду?! А раніше ніяк?... Але вже дві години не показує... а без телевізора... ну, самі розумієте. Я оплачу, скільки треба. Мій чоловік за вами заїде, якщо треба. О, добре, дякую. До побачення.

-- До побачення. - Кажу я і вимикаю телефон рівно на п'ять хвилин, щоб допити каву і докурити.

Тепер ми з дружиною все-таки вирішили створити реабілітаційну програму для телеманіяків. Програма наша називалася так: «Перша медична допомога для хворих з діагнозом: «БезТБфобія». І складалася вона з таких пунктів:

-         допомога перша - відтворення працездатності телевізора/тюнера;

-         допомога друга (у випадку, якщо перша не вдалася) - тимчасова заміна хворого апарата на здоровий задля забезпечення тривалості хорошого самопочуття клієнта; 

-         допомога третя (у випадку, якщо не вдалися попередні дві) - психологічна допомога, що полягає у відволіканні клієнта на щось інше. 

І першого ж дня ми почали втілювати свою програму в реальність. Ми з дружиною діяли спільно, на ній була третя допомога, я звертався до неї в особливо важких ситуаціях.

Вона брала слухавку і уважно слухала чергового клієнта:

-- Ваш чоловік сказав, що потрібні нові деталі для полагодження тюнера. Він просив звернутися до вас з приводу того, скільки потрібно часу на ремонт?

-- Який ви кажете тюнер? А-а... Так, це складний випадок... думаю, чекати треба не менше місяця. Деталі для ремонту  треба замовити, потім чекати, поки вони  прибудуть. Це довго...

В телефоні почулася тиша... пауза... потім знервованим голосом жінка запитала:

-- А інших варіантів немає?...

-- Ні. Хіба що ви купите новий тюнер...

-- Добре я почекаю... хоча, не знаю, що ми будемо робити місяць! Без телевізора.... - паніка відчувалася навіть крізь тишу.

-- Чекайте хвилинку... Рада повідомити вам, що деталі будуть раніше, не пізніше, ніж через три дні. Так нормально?

-- О! Ви просто чудо! Піду порадую чоловіка! Дякую!

-- Та будь ласка....

От таким садистським методом-трюком після великого переляку-стресу вдалося отримати величезне полегшення... і спокій... на найближчі три дні... (а краще б на місяць))).



Обновлен 06 фев 2012. Создан 05 фев 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником